чи

I спол.

1) розділ., перев. повторюваний. Уживається при поєднанні однорідних членів речення і частин складнопідрядного речення для позначення того, що з ряду перелічуваних предметів, явищ і т. ін. можливий тільки один. || Уживається для вираження припущення. || Уживається у знач. єднального спол. "і".

••

Чи ... чи — сполучник повторюваний, що вживається при кожному однорідному члені речення або при кожній складовій частині речення, посилюючи роздільність у чергуванні перелічуваних предметів, явищ, дій тощо або їх взаємовиключення, несумісність.

Чи то ... чи [то] — сполучник повторюваний: а) уживається для вираження непевності, сумніву, припущення; б) уживається на початку підрядних речень, а також поєднує однорідні члени речення і частини речення, вказуючи на те, що з безлічі випадків, ситуацій, предметів, понять і т. ін. щось одне можливе, проявилося і т. ін.

2) поясн. Уживається у знач.: тобто, іншими словами.

3) пит. Уживається на початку з'ясувального підрядного речення.

4) допустовий. Уживається у складнопідрядних реченнях з логічною невідповідністю між змістом складових частин.

••

Чи сяк, чи так — хай там що, хоч там як.

II част.

1) пит. Уживається для підсилення питального характеру речення. || Уживається в риторичних запитаннях у знач. хіба.

••

Чи не — а) уживається в знач. може, виражаючи можливість, бажання чого-небудь; б) уживається в знач. мабуть, виражаючи припущення, ймовірний здогад; в) уживається у знач. майже, визначаючи заокруглену цифру, максимальну кількість чого-небудь, до повноти чого не вистачає дуже мало.

2) З деякими словами (прислівниками, частками і т. ін.) утворює сполучення із знач. припущення, сумніву, непевності і т. ін.

3) підсил. Посилює окличну інтонацію речення.